ЗАВОРО́ЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док.
1
. кого, що.
Діяти, впливати на кого-, що-небудь чарами, чаклунством
. – Це характерник, – сказав хтось біля Ярошенків. – Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють
(О. Маковей)
;Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його
(О. Донченко)
;Вашу трибуну робили якісь невідомі майстри з якогось особливого дерева і закляли, заворожили її. Вона відрізнялася од всіх трибун тим, що на ній ніхто не міг сказати правди
(О. Довженко)
;Ми з ним тікали, і серед поля Отут я стала немов тополя. Мене Цариця заворожила, Щоб я ніколи вже не любила
(В. Симоненко)
; * У порівн.
Поки Сідалковський вивчав заяву, невеличкий на зріст виконавець ще раз допитливо зміряв його фігуру, потім для чогось обійшов навколо нього, ніби заворожив
(О. Чорногуз)
.2
. кого, перен.
Зачаровувати, захоплювати
. Він переймався її поривом: чудний, тихий блиск її очей його заворожував
(В. Підмогильний)
;Рокотання цимбалів заворожувало слухачів
(Т. Масенко)
;Нiщо не здатне так заворожувати людину, як повiльне урочисте згасання обрiю
(Г. Вдовиченко)
;Обидва бронепоїзди викликали загальне захоплення в землекопів, а Славка та Миколу вони й зовсім заворожили
(В. Кучер)
;Не вродою, не розкішшю брів і не станом, а піснею заворожила
[Олена]
й приворожила його(М. Стельмах)
.3
. тільки док., кому.
Ворожбою (на картах, воску і т. ін.) передбачити що-небудь
. От і бере чоловік циганку за руку: “А я і без золотіння тобі заворожу!”
(з переказу)
;Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий!
(Т. Шевченко)
;Циганка поклонилась йому та й каже: – Не бий мене, паночку, то я тобі заворожу і всю правду розкажу
(І. Нечуй-Левицький)
.