ЖВА́ВИЙ
, а, е.
1
. Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; рухливий
. Жвавий, як рибка в річці
(прислів'я)
;А надто той рибалонька, жвавий, кучерявий, Мліє, в'яне, як зостріне Ганнусю чорняву
(Т. Шевченко)
;На узгір'ї паслась коза з двома жвавими козенятами
(А. Шиян)
; * Образно.
З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло, жваві, ворушливі, мов живе срібло
(І. Нечуй-Левицький)
;//
Який часто змінює свій вираз (про очі, обличчя)
.Його жваве, рухливе обличчя виражало подив і навіть іронію
(С. Журахович)
;У його маленьких, не по літах жвавих очах, що глибоко запали під сивими бровами, таїлася лукава посмішка
(І. Нижник)
.2
. перен.
Який виконується, відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі
. Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки
(М. Коцюбинський)
;Ганнуся зненацька стала як укопана, не зводячи очей із чумацької валки, де просто з возів точилася жвава торгівля
(О. Забужко)
;Між челяддю і вояками йшла якась не дуже жвава бесіда
(М. Матіос)
;//
Який інтенсивно виявляється
.Розповідь викликала жвавий сміх
(І. Пільгук)
;– Ти правду кажеш? Поет? – з жвавим інтересом запитав Ромась
(М. Сиротюк)
.