ЕПІЛО́Г

, у, ч.

Кінцева частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв

У ліризованому епілозі оповідання Т. Осьмачки “Психічна розрядка” розгортається символічний образ, у відкритій семантичній перспективі якого подаються головні орієнтири: правда – Бог – дерево – конкретний бересток

(з наук. літ.)

перен., книжн.

Кінець, розв'язка чого-небудь

Який я декадент? Я син народа

[народу],

Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог

(І. Франко)

;

Двадцятий вік іде до епілогу

(П. Дорошко)

;

Абсолютно зайвим епілогом виглядає твоя метушня поміж камерами схову та віконечком реєстрації: літак вирулює на злітну смугу, персонал співчутливо розводить руками

(Ю. Іздрик)

;

Літописна стаття 1093 р. водночас є епілогом історичного розвитку Русі впродовж усього XI ст. і своєрідною післямовою до літописного зводу

(з наук. літ.)