ДОПИ́ТЛИВИЙ
, а, е.
Який хоче, намагається про все дізнатися, все зрозуміти
. Нові завдання тривожили його допитливий мозок
(О. Донченко)
;Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників
(П. Колесник)
;Допитливий Данилко про все хотів знати і не давав спочинку Мирославові
(А. Хижняк)
;//
Який виражає бажання, прагнення про все дізнатися (про очі, погляд і т. ін.)
.Владко кинув на брата довгий, допитливий погляд, від якого Начко аж обличчя відвернув
(І. Франко)
;Вона, як могла, крилася від допитливих очей матері
(А. Шиян)
;На порозі кабінету в допитливій позі заявилася молода чорнява жінка
(Я. Качура)
.