СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДОГА́НА
, и, ж.
Засудження, несхвалення чиєї-небудь поведінки, чиїхось учинків і т. ін.; осуд
.
Краще розумна догана, ніж дурна похвала
(прислів'я)
;
І поет від свого люду Не почує слів догани
(Леся Українка)
;
Ех, люди добрі, люди милі, не кваптеся з осудливими доганами, з суворими вироками
(М. Сиротюк)
;
// 
Офіційна негативна оцінка чиїх-небудь учинків, чийогось ставлення до роботи і т. ін
.
Жодному працівникові лабораторії він не оголосив за десять років догани
(Ю. Мушкетик)
.
(1)
 
Суво́ра дога́на [з попере́дженням]
один із видів адміністративних стягнень, передбачених трудовим законодавством
.
[
Бабуня
:]
Догану тобі сувору з попередженням, ось що тобі треба
(І. Микитенко)
;
[
Аркадій
:]
Сьогодні мені записали сувору догану і знімають на низову роботу
(О. Корнійчук)
.
Дава́ти / да́ти (зневажл. вліпи́ти, втелю́щити) дога́ну (розм. строгача́)
Ли́цар без стра́ху́ і доко́ру (рідше дога́ни) <Ли́цар без дога́ни й стра́ху́>