СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДИЧИНА́
, и́, ж.
1
.
Дикі птахи і звірі, на яких полюють і м'ясо яких використовують як їжу
.
Іван Іванович полював на .. барсука
[борсука],
білку та іншу дрібну тайгову дичину
(О. Довженко)
;
Ні, навряд чи втримається дичина в цих обжитих, окультурених, зовсім не диких місцях
(О. Гончар)
;
// 
М'ясо цих тварин
.
– Убив я тоді чи не ціле здоровенне блюдо дикого цапа! Ох, і смачна ж дичина!
(Остап Вишня)
;
Прочан кликано на учти княжі, місця їм відводилися коло Ярослава, подавано багато грибних потрав, м'ясо, смажене на жару, дичину, ставлено кубки й ковші з пивом, медами
(П. Загребельний)
.
2
.
розм.
Глухе, запустіле місце; глушина
.
– Чи не чули ви оркестру нашого князя? – спитала господиня. – Варто послухати! Хоч тут і село, й дичина, але в нас можна почути найкращих італійських і німецьких композиторів
(І. Нечуй-Левицький)
;
Я дивуюся, чому це чудове озеро залишають багаті, можливо тому, що воно заблизько, що воно доступне й що воно дешеве. І добре, що так є. Хай ті сягають далі у простір, на північ, у дичину
(У. Самчук)
.