СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГОРДОВИ́ТИЙ
, а, е.
1
.
Те саме, що го́рдий 1
.
Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл, – і щиро покохала його наша гордовита Катря
(Марко Вовчок)
;
Прибрала
[дівчина]
гордовиту позу, навіть руки схрестила на грудях
(М. Чабанівський)
;
– Що ж, Гордію, спасибі за ласку, – відповіла йому стримано.., але в мене до іншого серце лежить .. І рушила від нього, ставна і гордовита
(І. Цюпа)
.
2
.
Сповнений гордості (у 2 знач.)
.
Він плекав гордовиту мрію погойдати на руках ще й правнука перед тим, як закінчити свій життєвий шлях
(Ю. Яновський)
;
– Поб'єм ми вас, що б там не було, а поб'єм, якщо не здастесь! – сказав він з гордовитим викликом
(О. Гончар)
;
У запорожців – сміливі, гордовиті погляди, яких Яцько ніколи не бачив у своїх односельчан
(В. Малик)
.
3
.
Який зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий
.
– Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрамченкову?.. То – багачка та гордовита, сину
(Панас Мирний)
;
– Князь Єремія гордовитий, – зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, – не хоче признаватись до своїх давніх товаришів
(І. Нечуй-Левицький)
;
Крупяк .. з подивом поглянув на Варчука: ніколи він не бачив, щоб гордовитий, норовистий Сафрон став таким жалюгідним, безпорадним
(М. Стельмах)
;
// 
Який виражає пихатість
.
Щось боягузне
[боягузливе]
і разом чванливе визирає з цих гордовитих, випещених пик
(С. Васильченко)
;
Голова ж, глибоко всаджена між плечі, була трохи закинута назад, чим надавала тій людині гордовитого й неприємного вигляду
(Н. Королева)
;
Назар Вовкогон. Найхоробріший, найзавзятіший на Січі козак – лице геть у шрамах, щоправда, ті шрами не попсували його, воно гарне, але й гордовите, пихате та нахабне
(Ю. Мушкетик)
.