СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГО́НОР
, у, ч.
1
.
Честь, гідність
.
Гонор великий, велика й шаноба Бучній утворі запевне подоба: Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих
(Я. Щоголів)
;
– Для мене гонор понад усе. Не має людина честі, то не треба їй жити...
(Ірина Вільде)
;
Бабуся Люцина .. розроджувалася бурхливим каскадом густої .. лайки, мовби вважала, що ця повинність лежить саме на ній і вона мусить за кожного з численної сімейки виклястися, таким чином рятуючи гонор усієї родини
(Ю. Винничук)
;
// 
Те саме, що го́рдість.
– Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор
(Л. Яновська)
;
Гудити американців йому .. не дозволяв свій гонор чесного союзника
(О. Гончар)
.
2
.
Перебільшене поняття про свою гідність; чванливість, пиха
.
Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур 'яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Найхарактернішою його рисою було, що він .. мав шалений темперамент і колосальний, чисто польський гонор
(І. Багряний)
;
– Панок оцей .. не густо має розуму, а гонором його Господь не обійшов
(Валерій Шевчук)
.