СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГЛА́ДИТИ
, джу, диш, недок., кого, що.
1
.
Проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь
.
Встає
[Дрансес],
ус гладить .. Дає одвіт царю
(І. Котляревський)
;
Мар'ян гладив круглу закучерявлену бороду й задоволено усміхався
(С. Чорнобривець)
;
// 
Пестити, легко проводячи долонею
.
Раптом згадав
[Доря]
свої іменини і легку руку, що так ніжно гладила його по голівці, – і знову тихо заплакав
(М. Коцюбинський)
;
Мить гладить
[Юлдаш]
оксамитну шию коня, а він тикається м'якими губами хлопцеві в руку й тихенько ірже
(О. Донченко)
;
* Образно.
Ранковий промінь гладить скроні, тремтить на віях, на щоці...
(В. Сосюра)
.
2
.
розм.
Те саме, що прасува́ти
1
.
Сама Леміщиха, люблячи без міри і без тями свою невісточку, часом служила їй, як наймичка: гладила сукні, спідниці
(І. Нечуй-Левицький)
.
(1)
 
Гла́дити доро́гу
кому
пити алкогольні напої за чий-небудь успіх перед його від'їздом, розлукою і т. ін.
– Уже коли ти й сам гладиш мені дорогу, то будь певен, що я свою кралю перевезу гарненько в Чорну Гору
(П. Куліш)
;
(2)
 
Гла́дити / погла́дити за ше́рстю
кого і без дод.
не суперечити, догоджати кому-небудь, поблажливо ставитися до когось
.
– Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а тепер поки що треба гладити за шерстю
(П. Куліш)
;
– Ваша рука, ваш розум, ваша смілива вдача потрібні нам тепер, як манна небесна була потрібна ізраїльтянам в пустині, – розпочав розмову Тишкевнч. Князь Єремія трохи подобрішав. Тишкевич неначе погладив його за шерстю
(І. Нечуй-Левицький)
;
(3)
 
Гла́дити / погла́дити по голі́вці (по голові́)
кого і без дод.
:
а)
 
хвалити кого-небудь за щось, заохочувати до чогось
.
Я помітила, що ти .. почав далеко щедріше розсилати листи, ніж було перше; за се, звісно, тебе варто по голівці погладити
(Леся Українка)
;
б)
 
потурати кому-небудь, залишати когось без покарання
.
Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах, І тільки знай що їх хвалили, Кипіли в нефті
[нафті],
в казанах
(І. Котляревський)
;
(4)
 
Гла́дити / погла́дити по спи́ні
кого і без дод., ірон.
бити, карати кого-небудь
.
– От ми й відішлемо його назад, у нас своїх шибеників доволі, хай там погладять його по спині
(М. Коцюбинський)
;
– Скарати його
[Гурка]!
Скарати! – Він спалив би усю Січ! – За таке треба гарненько погладити по спині!
(В. Малик)
;
(5)
 
Гла́дити (стри́гти) про́ти ше́рсті
кого і без дод.
не погоджуватися з ким-небудь, перечити комусь або не схвалювати щось
.
Це все він стриже проти шерсті
(прислів'я)
;
[
Бенволіо
:]
Ну, годі!
[
Меркуціо
:]
Ти зупиняєш мене; своїм “годі” гладиш моє красномовство проти шерсті
(І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра)
;
(6)
 
Не гла́дити / не погла́дити по голі́вці (по голові́)
кого
не потурати кого-небудь, карати або притягати до відповідальності когось
.
[
Косяк
:]
Ні, я заявочку в райком напишу, як комуністи сім'ї руйнують. За це у вас по голівці не гладять
(М. Зарудний)
;
За обман суду по голові не погладять, та й хуліганив ти
(А. Хижняк)
;
(7)
 
Хоч про́ти ше́рсті гладь [, не вку́сить]
дуже лагідний, піддатливий, спокійний
.
[
Микита
:]
Розумний парубок
[Семен]!
.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе
[не вкусить]!
(М. Кропивницький)
.