ВІДРІЗНЯ́ТИ

, заст. ВІДРІЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що.

Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками

Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок

(І. Нечуй-Левицький)

;

Тепер Батура ясно відрізняв обличчя одне від одного

(Іван Ле)

;

З дитячих літ нас не дуже привчають цінувати нове, відрізняти старе від нового

(Ю. Щербак)

;

Діди сиділи на ній

[деревині],

схиливши голови, і ледве можна було одрізнити їх од тої темної, зчорнілої маси

(М. Коцюбинський)

;

Тим часом хмара насунулась, і так стемніло, що води від землі не відрізниш

(О. Донченко)

тільки недок.

Робити кого-, що-небудь несхожим на інших

Чималі вікна й двері, віконниці, помальовані зеленою фарбою, ґанок коло дверей – все те дуже одрізняло Леміщину хату од других

(І. Нечуй-Левицький)

;

Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей

(О. Донченко)

;

О. О. Шахматов зазначає, що південноруські говори вже в XI ст. мали риси, що відрізняли їх від інших говорів

(з наук. літ.)

заст.

Відокремлювати, відділяти кого-, що-небудь

Василь прикро подивився, важко і глибоко зітхнув, повернувся і сердитий, лаючись, почав одрізняти своїх овечат

(Панас Мирний)

;

перев. док.

Виділити частину майна й землі кому-небудь із членів родини для самостійного господарювання

– Кажи, дочко, свекрові, щоб вас одрізнив, а то ви колись з свекрухою спалите хату, – сказала Довбишка

(І. Нечуй-Левицький)

;

Батько ще повесні одрізнив і Микиту і Сашка. По двадцять десятин виділив кожному

(А. Головко)

◇

(1)

Відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні,

перев. зі сл.

не могти

не вміти

і т. ін., зневажл.

–

розібратися в чому-небудь

Більше Паршецький не слухав високого гостя .. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні

(М. Ю. Тарновський)