СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВІДЛИ́ГА
, и, ж.
1
.
Тепла погода взимку або ранньою весною, яка супроводжується розтаванням снігу, льоду
.
– Щось я ніяк не нагріюсь, а здається, надворі одлига й не дуже холодно, – говорив один гусарин, бігаючи по хаті та тручи руки
(І. Нечуй-Левицький)
;
Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води
(М. Коцюбинський)
;
Батько приїхав рано-вранці, коли після сердитих морозів почалася відлига
(О. Донченко)
;
По Різдві почалась метелиця, що тривала цілий тиждень, а там повіяло теплим полудневим вітром і настала одлига
(У. Самчук)
;
За необхідності звільняйте кущі рододендрону з-під снігу, краще під час відлиги, коли гілочки не такі крихкі
(з наук.-попул. літ.)
;
* Образно.
Одлига пожувала дорогу
(Л. Смілянський)
.
2
.
перен.
Період лібералізації у сфері суспільно-політичного і культурного життя країни; ослаблення жорсткого політичного режиму
.
Не минуло й року, як виявилось, що це була лиш короткочасна одлига, а не жадана весна. Уже восени 1932 року припинено друкувати в “Житті й революції” мій роман “Борг”
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Страшно, коли ідеали втрачають сенс для тих, хто все життя плекав і утверджував їх, хто виніс на своїх плечах увесь тягар холоду, голоду, війни, часи політичних заморозків і відлиг
(з публіц. літ.)
;
У добу хрущовської “відлиги” зародився рух шістдесятників, дисидентів, а згодом і правозахисників
(із журн.)
.