ВІДДЕ́РТИ

див.

віддира́ти

ВІДДИРА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ВІДДЕ́РТИ, ВІДІДРА́ТИ, віддеру́, віддере́ш, док., кого, що.

Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь

Устриці віддирають під водою від скель

(О. Донченко)

;

Андрій навпомацки віддирає шматок газети, скручує грубу цигарку й закурює...

(І. Багряний)

;

– Ти оддер шматок моєї одежі

(І. Нечуй-Левицький)

;

Галченя гляне на мене, віддере довгий тонкий шматочок і швидко ковтне

(О. Копиленко)

;

розм.

Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці

Чужий дядько віддер його руки від полудрабка

(П. Панч)

◇

(1)

Віддира́ти гопака́

–

завзято, енергійно танцювати

Кобзар вшкварив, а козаки – Аж Хортиця гнеться – Метелиці та гопака Гуртом оддирають

(Т. Шевченко)

;

Четверо чи п'ятеро парубків, підплигуючи скільки духу вверх, оддирали гопака

(Г. Хоткевич)

;

Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака

(З. Тулуб)