СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВЛА́СНИК
, а, ч.
1
.
чого і без дод.
Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння
.
Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників
(Панас Мирний)
;
В кабінеті пана Шварцберга, власника кількох найбільших у країні заводів, було гарно й затишно
(Д. Бузько)
;
Дивне збіговисько, – власник пивниці справді разюче скидається на Керенського
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Книжки свідчили, що їхній власник – людина демократичних поглядів
(М. Олійник)
;
Приватний вищий навчальний заклад є здебільшого власником свого майна, тоді як державний – лише його розпорядником
(з наук. літ.)
;
Власник завжди залишається вільним, доки він володіє своїм майном
(з газ.)
;
// 
Хазяїн когось (перев. людей, тварин)
.
Рим був також і жандармом античного й ранньосередньовічного світу, фортецею, за чиїми гранітними мурами зібралися торговці, наглядачі й власники рабів
(І. Білик)
;
Довго розпитували та й побачили, що не сходиться дещо в погоничів: ні з тим, чиї воли, ні з тим, чому власники не самі женуть
(В. Барка)
;
// 
Особа, якій властиве щось
.
Власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою
(І. Франко)
;
Максимові цей голос видався знайомим, тільки зміненим від жаху так, що тяжко було розпізнати, хто ж саме був його власник
(І. Багряний)
;
Василь скочив з кручі вниз, підійшов до власника лисини
(О. Бердник)
;
Вона припала поглядом до Антонового профілю. У відповідь профіль замерехтів тисячею незаперечних подробиць-доказів, які однозначно свідчили про змовницьку натуру його власника
(Л. Дереш)
.
2
.
Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими
.
Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і Богу
(П. Дорошко)
;
Холод потрапив, як кепкував над собою сам, в становище дрібного власника, який ховається з своїм винаходом в комірчині
(О. Гончар)
;
У той час, як Швейк купав Макса, полковник, колишній власник, страшенно казився й погрожував, що віддасть до воєнного суду того, хто вкрав собаку
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.