ВИТРІЩА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТРІЩИТИСЯ, щуся, щишся, док., розм.
1
. Широко розплющуватися (про очі)
. Витріщаються підсліпі очі, уздрівши перед собою польову квітку
(Панас Мирний)
.2
. Широко розплющувати (очі)
. Рушила
[Ольга]
заглянути в вікно, але на півдорозі поточилася, зів'яло витріщилася розкритими зіницями і так застигла(Я. Качура)
;//
на кого – що і без дод.
Втуплюватися в кого-, що-небудь поглядом, широко розплющивши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.)
.Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки, .. далі червоніє і люто витріщається: – А корови, корови де твої, чортове іродча!
(С. Васильченко)
;Капрал якусь мить дурнувато витріщався на Косачова, потім поступово почав набирати бундючного вигляду
(Ю. Збанацький)
;Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно
(О. Кобилянська)
;– Ач, як витріщився... Чого б, спитатись? Лупає тими очима...
(В. Винниченко)
;В камері було кілька людей, хтось з них витріщився здивовано, але Андрій дав їм знак мовчати
(І. Багряний)
.3
. рідко.
Висуватися звідки-небудь, показуватися або виступати наперед
. В найдальшім куті острова висока гора шпилем подралась до неба... У сій-то горі з-під кручі, неначе скеля, витріщились кілька печер
(О. Стороженко)
;У побиті вікна не світ заглядає, а на світ витріщилося ганчір'я з вікон
(Панас Мирний)
.