СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВИНУВА́ТЕЦЬ
, тця, ч.
1
.
Той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь
.
Обох молодих винуватців, що вже не знати чого сподівалися, зараз випустили з в'язниці
(І. Франко)
;
Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом
(Ю. Збанацький)
;
Вислухавши, як водиться, донесення стражника про суть провини того чи іншого шахрая, пристав зупиняв на винуватцеві свій важкий олив'яний погляд
(О. Гончар)
;
// 
чого.
Той або те, хто (що) є причиною чого-небудь
.
Винуватці тої катастрофи – два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка – наче не чули сердитого материного поклику
(М. Коцюбинський)
;
Люди завжди шукають винуватця свого нещастя, хай це буде і любима людина
(В. Гжицький)
;
Тютюн – винуватець не лише злоякісних новоутворень, а й хвороб легенів, судин і серця
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
діал.
Боржник
.
І прости нам довги наші, як ми прощаємо винуватцям нашим
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
.