ВИНАГОРО́ДА

, и, ж.

Те, що є платою за працю, нагородою за якісь заслуги

Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи

(І. Франко)

;

Може, благословення далеких нащадків буде йому запізнілою винагородою

(О. Полторацький)

;

Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара – дрова пиляли та рубали. Винагорода – по півфунта мила

(Ю. Збанацький)

;

Те, що дається або робиться як віддяка, компенсація замість чого-небудь утраченого, заподіяного і т. ін.

Якщо всі сподівання й уболівання, віра й надія, скроплені кривавими сльозами й тисячами пудів воску, були марні, щоб обернутися отак у пил і порох... то вони

[люди],

мабуть, хочуть тепер винагороди

(І. Багряний)

;

Панство нас підтримало і внесло вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході

(З. Тулуб)

;

* У порівн.

Потім у них народилося дитя. Це було вершиною їхнього щастя, було мовби гідною винагородою обом – і Уралову за всі життєві гіркоти, яких він зазнав, і Галі за її минуле невдале кохання

(О. Гончар)