СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВЕРДИ́КТ
, у, ч.
1
.
юр.
Рішення суду або вищої інстанції; вирок
.
На основі обвинувального вердикту суд приймає рішення про покарання
(з навч. літ.)
;
Суд виніс вердикт, яким зобов'язував винуватця аварії сплатити потерпілому грошову компенсацію
(із журн.)
;
Тепер, за вердиктом суду, ця людина не постане перед правосуддям за станом здоров'я
(з газ.)
.
2
.
Ухвала, рішення і т. ін.
Вердикт написано, Джохаре. Убивці йдуть. В них лиць нема
(Д. Павличко)
;
Чия влада – того й правда, той і вердикти пише
(І. Нижник)
;
Не чекаючи чиновницького вердикту, партнери продовжують співпрацю
(з газ.)
.