СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВДІВЕ́ЦЬ
(УДІВЕ́ЦЬ), вця́, ч.
Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге
.
В Богуслав приїхав немолодий .. удівець та ще й з трьома дітьми
(І. Нечуй-Левицький)
;
Стефка, народивши мені сина, вмерла, і залишився я в чужій хаті вдівцем, ще й з немовлям на руках
(І. Муратов)
.
(1)
 
Соло́м'яний вдіве́ць,
жарт.
чоловік, який тимчасово залишився без дружини або не живе з нею
.
Настя добре розуміла, що в уяві цього одинокого солом'яного вдівця вона була найкращою з усіх жінок на світі
(із журн.)
.