СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВА́РТА
, и, ж.
1
.
Загін, група людей (перев. озброєних), які охороняють кого-, що-небудь; сторожа
.
Вони подались на Джурджулешти, .. де, як кажуть, легше перехопитись через вузький Прут, легше обминути кордонну варту
(М. Коцюбинський)
;
Цілий загін жовнірів – варта теж сиділа на окремих возах поміж хурами арештованих
(Олесь Досвітній)
;
Їх
[полонених]
до штабу варта гонить
(А. Малишко)
.
2
.
Вартування, охорона кого-, чого-небудь протягом певного часу
.
Оце тільки вдосвіта вернувся
[Юхим]
з варти та й приліг на часинку
(А. Головко)
;
При світлі каганця один козак роздягався, а другий вбирався на варту
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Тільки друга нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні
(С. Скляренко)
.
Бра́ти / взя́ти під ва́рту (під аре́шт)
Звільня́ти (випуска́ти) / звільни́ти (ви́пустити) з-під ва́рти
Здава́ти / зда́ти ва́рту (змі́ну, чергува́ння і т. ін.)
(1)
 
На ва́рті,
перев. зі сл.
бути
,
стояти
для охорони кого-, чого-небудь
.
Тієї ночі – вже в розташуванні батальйону – стояли мовчазно ми на варті довкруг полотна, довкруг сяйва, що тихо линуло до нас звідти, де босонога висока жінка легкою ходою йде з немовлям по хмарах...
(О. Гончар)
;
(2)
 
Під ва́ртою (під конво́єм)
у супроводі групи озброєних людей, що ведуть кого-небудь, охороняючи його або запобігаючи втечі
.
Потім його відвели під конвоєм у рідне село
(І. Франко)
;
Григорій пройшов під вартою за якихось двадцять кроків від неї
(Л. Смілянський)
;
(3)
 
Поче́сна ва́рта
група людей, вишикуваних для ушанування кого-небудь
.
Міністр, тримаючи циліндра в руці, обійшов почесну варту, що стояла, як зелена стіна
(Ю. Яновський)
;
Максим Нерчин стояв струнко в урочисто напруженій шерензі почесної варти
(Н. Рибак)
;
Ста́вити / поста́вити ва́рту (сторо́жу, карау́л і т. ін.)