СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВА́РВАР
ВА́РВАРИ
, ів, мн. (одн. ва́рвар, а, ч.; ва́рварка, и, ж.).
1
.
іст.
Назва, яку давали стародавні греки й римляни народам та племенам, які не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку
.
[
Федон
:]
Таке бувало в персів та в інших східних варварів
(Леся Українка)
;
– Я її бачив, цю поетку-варварку. Бачив, як вона танцювала. І скажу, що на такі принади ловились і твердіші за богоподібного Антіноя
(Н. Королева)
;
Постійні взаємовідносини між греками та варварами зумовили зрештою створення своєрідного варіанта античної культури
(з наук. літ.)
;
Він прекрасно зрозумів, що вона сказала, а потім спитав, хто вона така: варварка від народження чи, може, варвари взяли її в полон?
(із журн.)
.
2
.
перен.
Люди, які руйнують історичні пам'ятники, знищують культурні цінності, природні багатства і т. ін.
Силу-силенну тих
[культурно-освітніх]
установ знищили фашистські варвари
(Остап Вишня)
;
Налітали полчища варварів, руйнували прегарні споруди, а на тому місці лишалися сиротами безмовні руїни
(О. Бердник)
;
// 
Жорстокі, грубі люди
.
– Для вас ми злочинці! Ви маєте готову, я певна, версію щодо нас. Це ми його збили, такі ось бездушні варвари, – ви ж думаєте про нас саме так?! – Ми зайвого не думаєм, – лейтенант спохмурнів. – Порядок знаєм – машину вашу, до речі, вже оглянуто...
(О. Гончар)
;
// 
Некультурні, малосвідомі люди
.
Вона бундючилась і перед своїм батьком і вважала на його
[нього]
як на грубу й просту людину, як на деспота й варвара
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Яка дикість! Який брак культури!.. Ти працюєш для їхнього добра, їхньої користі, а вони тебе у хату не пускають, варвари!
(М. Коцюбинський)
.