БОЖНИ́ЦЯ
, і, ж.
1
. Те саме, що божни́к.
У чистій, просторій світлиці, у кутку під божницею.., сидів Яків Бородай
(Панас Мирний)
;Іваниха підійшла до божниці, вийняла звідти податки, страховки, листи
(М. Стельмах)
;Вустя кинулася шукати за іконою на божниці листа
(О. Гончар)
;//
Місце (куток) у хаті або в церкві з поличками, на яких поставлені образи (ікони)
.– Матір Божу
[ікону], –
додав він Кузьмі, – візьми й постав за олтарем, у божниці...(С. Скляренко)
.2
. Храм, церква
. Сотник глянув у сторону божниці, що одна на ціле місто мала бляшаний дах
(О. Маковей)
;На Київській горі-легенді, горі-великомучениці ксьондзи й пани поставили свою божницю...
(Василь Шевчук)
;У Києві новгородські купці мали свою новгородську божницю, яка знаходилась на Подолі
(з наук. літ.)
.