АНТИНОМІ́ЧНИЙ

, а, е, філос.

Стос. до антиномії

Природа має парадоксальні антиномічні властивості, де співіснують протилежні і взаємовиключні способи буття

(з наук. літ.)

;

У цілковитій згоді з візантійським антиномічним мисленням особа майстра ікони дуже високо цінувалася, хоча водночас це був раб, маріонетка, виконавець вищої волi

(із журн.)