ПИ́СОК

, ска, ч., розм.

Те саме, що обли́ччя 1

Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю

(М. Томчаній)

;

Він

[Коцур]

був такий високий, що мені довелося зіп'ястися на пальці, аби досягти його писка

(П. Запаренко)

;

Боксер .. заїхав Джо прямо в писок, розірвав печаткою верхню губу

(Любко Дереш)

;

вульг.

Потворне, бридке обличчя

– Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, – глузливо думав зараз Грицько, – не скоро забудеш потім. Цур йому!

(А. Головко)

;

Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря

(П. Панч)

;

Зі скуйовдженою шевелюрою, одутлим писком та запухлими очиськами я вивалився в коридор

(М. Кідрук)

Те саме, що мо́рда 1

Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей

[Штефана]

– вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу

(С. Васильченко)

;

На столі сиділо ведмежа і кумедно хапало себе передніми лапами за писок

(І. Багряний)

;

Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок?

(П. Загребельний)

;

Здавалося, всі псюри, які тільки є на світі, залементували, почувши своїми писками чужу людину

(Ю. Хорунжий)

;

Стасьо .. попестив рукою мудрий конячий писок

(Ю. Андрухович)

Те саме, що рот.

Вже 6 годин хочу води, – а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути – і смердить, і солена

[солона],

і густа

(В. Стефаник)

;

Чорт не любив чекати. Землю дер під собою, жмутки білої піни з писка на вітер кидав

(Б. Лепкий)

;

– Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку... – Порожня миска не вабить писка, – відповів хлопчина

(О. Ільченко)

;

До смажених фазанів подали червоне “Божоле”, а до молочних поросят, які кумедно тримали в писках кружальця цитрини, – угорський солодкуватий “Токай”

(В. Кожелянко)

;

Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою

(Ю. Іздрик)

;

Губи тварини

Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати

(О. Кобилянська)