МУСО́ЛИТИ
, лю, лиш, недок., що і без прям. дод., прост.
1
. Те саме, що яло́зити 1
. А розкішні видання! Ви обливаєтесь потом, коли який-небудь невіглас мусолить брудними пальцями вашого “Фауста”, за якого ви заплатили чотириста карбованців
(І. Кочерга)
;Колись пацаном побачив моток білого мережива – мати працювала в крамниці – і мусолив його в пальцях, намотував, доки засмальцював сантиметрів зо двадцять
(І. Роздобудько)
;Келейний пише, ризничий в руці Трима пергамени, реєстри, папірці, Мусолить пальці сизою губою
(І. Багряний)
;Деталі – ось що вимагав насамперед Степан. Він допитувався, мусолячи огризок олівця: – ...Так це, значить, за другим поворотом?.. Ага...
(М. Дашкієв)
;Він змовкає. Зосереджено мусолить цигарку
(Є. Доломан)
;Собака глибше прихопив зубами кістку, підвівся, винувато піджав хвоста і відійшов за кущі. І продовжував там мусолити свою забавку
(Ю. Логвин)
.2
. перен.
Те саме, що яло́зити 2
. Автор довго мусолив питання про те, що таке робітничий клас
(М. Руденко)
;Ми схильні мусолити в голові те, що нам і так уже намусолило очі, замість того, щоби розвивати зосередження на чомусь важливому і поки малозрозумілому
(І. Карпа)
;– Скільки можна мусолити одне й те ж саме!..
(С. Андрухович)
.