КА́ТА́РСИС
, у, ч.
1
. За “Поетикою” Арістотеля – піднесене задоволення і просвітлення глядача, який пережив разом із героєм трагедії страждання і звільнився від них; очищення емоцій мистецтвом
. При всiй трагiчностi, фiльм не повинен пригнiчувати глядача: отой античний катарсис – то не вигадка, вiн iснує, вiн справдi ж бо здатен очищати душу й давати їй мiць
(О. Гончар)
;Він не знав, що таке катарсис, та й вистава не зовсім вдалася
(Г. Пагутяк)
;У такі хвилини повністю стиралися межі простору і часу, публіка переживала істинний катарсис і після арії вибухнула захопленими аплодисментами
(з газ.)
.2
. Стан духовного очищення після певних переживань, потрясінь
. Бажання епатувати читача деякими жахливими епізодами зовсім не конфліктує з ідеєю гуманізації суспільства, душевного катарсису
(із журн.)
;Закриття Чорнобиля може стати тим моментом катарсису – духовного очищення і просвітлення, який дозволить трагедії дати поштовх до розвитку нового життя
(з газ.)
.