СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОТО́П
, у, ч.
1
.
бібл.
Усесвітня повінь, яку через гріхи людей наслав Бог, щоб затопити землю
.
І стався потоп, вода на землі. І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчега перед водою потопу
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Розповідав Захар про життя перших людей, про великий потоп, від якого люди ховалися в горах і печерах
(І. Франко)
;
Сергієві бабуся розповідала, що на світі був потоп .. Скрізь, куди не глянь, – вода. Це Господь зробив потоп, через те що люди стали дуже грішними
(І. Білик)
;
Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу
(Л. Костенко)
.
2
.
Велика повінь, великий розлив річок, морів і т. ін.
Про те вона побивається, Щоб не зніс потоп їх хатиноньки
(М. Старицький)
;
Професор Пелюзьє підвів руку і .. промовив: – Моя думка, виходить, правильна. Треба рятуватися від потопу. Ми перебуваємо всього кілометрів за пятдесят від океану. Як захистити себе від хвиль?..
(В. Владко)
;
У Венеції вода з'їдає місто, у Львові навпаки. І якщо Венецію знищить потоп, то саме він єдине стихійне лихо, яке Львову нітрохи не загрожує
(Ю. Андрухович)
;
Повінь тої весни зайшла велика. Раз у сім-десять років потопи мордували Мукачево
(М. Дочинець)
;
// 
Велика злива; великий розлив води, спричинений зливами, затяжними дощами
.
А щоб не капав за шию дощ, пам'ятайте, що будь-яка злива колись та кінчається, навіть потоп
(В. Стус)
;
Вулиці стали мовби руслами для дощових рік і вливалися в площі, де вода стояла потопом
(П. Загребельний)
;
А дощ лив і лив. Ладим щодня, здіймаючи руки долонями до неба, благав Мокошу, щоб та зупинила потоп
(В. Шкляр)
;
// 
перен.
Потік рідини, що виливається звідкись (перев. у результаті аварії, недбалості і т. ін.)
.
“Ах, так!” – розсердивсь я. Кран відкрутив – і тут! Як зашипить! Як бризне! Фонтаном! .. А хлопці: “Ой-йой! Потоп! Прорвало!”
(В. Близнець)
;
Це ж так заманливо, коли внизу ніхто не живе і можна шуміти чи влаштовувати потопи, головне не відкривати двері, коли прийдуть працівники офісу, що мешкають там удень з дев'ятої до шостої
(І. Карпа)
;
// 
перен.
Про велику кількість чого-небудь, що заповнює простір, падає, сиплеться і т. ін. потоком
.
Ранком ішов сніг. Рівний, густий і теплий .. Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані. Білий потоп
(М. Коцюбинський)
;
І раптом – крик. Серед потопу сліз, .. – крик гнітючої розпуки, чужий несподіваний крик
(В. Підмогильний)
;
Вітри не йшли, ніби й вони боялись потривожити цю мовчазну осінню елегію. Санаторійна зона, її будівлі і конторський плац, .. – все чутко прислухалось до золотого потопу
(М. Хвильовий)
;
Аж дзвенить вона
[життєва сила]
в кожному стебельці й листочку, аж кипить вона зеленим потопом, празникує в квітчастому вбранні всюди в просторі, куди зір сягає
(В. Барка)
.
(1)
 
Від (з [часі́в]) пото́пу
із сивої давнини, з давніх-давен
.
Шумило
[письменник Микита Шумило]!
Він шумить давно, так, як шумить Дніпро з потопу.., – мовою вікно він хоче прорубать в Європу, щоб знали скрізь в ці дні грозові, що значить українська мова!
(В. Сосюра)
;
У джунглях Бразилії плодилися
[гадюки]
від потопу
(І. Муратов)
;
– Ти диви, який звіринець, – зачудовано проказала Редька, – тут
[на портретах],
певно, всі його предки ще з часів потопу
(І. Карпа)
;
До дру́гого прише́стя <[І] до пото́пу, часто зі сл. [S]мирового[/S][N],[/N] [S]всесвітнього>[/S]
(2)
 
Пі́сля нас (вас, а там, да́лі і т. ін.) хоч пото́п
байдуже, що буде потім, майбутнє не цікавить когось
.
– Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп
(В. Кучер)
;
– Та що там казати, нового не навчилися, а старе забули. Тiльки б вiдрапортувати круглою цифрою, а далi хоч потоп
(В. Яворівський)
;
– У мене серце не воляче. Я хочу спокійно дожити до пенсії. А там хоч потоп
(О. Чорногуз)
;
– Мене це не цікавить. – Ну, певно, після вас хоч потоп!
(Ю. Винничук)
.