СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗАПАЛИ́ТИ
1
ЗАПА́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗАПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док.
1
.
що.
Виклика́ти горіння чого-небудь, видобувати вогонь
.
Кузнецов .. вийняв з кишені коробку сірників і, запалюючи сірник один за одним, продовжував читання
(А. Головко)
;
Міни лежать на палубі й у трюмі, вогню запалювати не можна
(Ю. Яновський)
;
Лукина .. тернула сірничок і запалила солому
(І. Нечуй-Левицький)
;
В себе на вежі вогонь запалила я
(Леся Українка)
;
Запаливши смолоскипи, дубіючи в крижаній воді, роти наводили переправу
(О. Гончар)
;
* Образно.
З ким же запалиш вогні нового життя серед пустелі вічності, хто освятить вільне творення духу?
(О. Бердник)
;
// 
також без дод.
Починати топити яким-небудь паливом (піч, грубу і т. ін.)
.
Запалювали в залі камін
(О. Донченко)
;
Вже мати у печі запалила – дрова знов тріщать, полум'я шиба, і димно у хатці
(Марко Вовчок)
;
// 
Виклика́ти жевріння тютюну (в цигарці, люльці)
.
Доктор довго ходив по хаті, запалював і кидав недокурені цигарки
(Н. Кобринська)
;
Старий байдужо подивився йому в потилицю, пожував ротом і почав запалювати цигарку
(С. Черкасенко)
;
Бжеський розумів, що доведеться довго чекати, і запалив люльку, милуючись, як виступав з темряви зубчастий силует Варшави
(З. Тулуб)
;
// 
Засвічувати
.
Фар ми не запалювали, щоб не притягти до себе уваги німецького льотчика-нічника
(Ю. Яновський)
;
Покрутившись на ліжку з годину, Тася знов запалила світло й сіла за стіл працювати
(В. Домонтович)
.
2
.
кого чим, перен.
Захоплювати кого-небудь якоюсь ідеєю, власним прикладом і т. ін., виклика́ти в кого-небудь запал, поривання до чогось
.
Жадобою пізнання професор запалював і своїх учнів
(О. Іваненко)
;
Він і тепер достеменно не знав, звідки взялася у нього та несхитна певність, якою йому пощастило запалити бійців, що повзли слідом за ним
(Н. Рибак)
;
// 
на що.
Спонукати, надихати кого-небудь до якихось дій
.
Любов облагороджує і запалює людину на подвиги
(О. Довженко)
.
3
.
що, перен.
Виклика́ти яке-небудь сильне почуття
.
Недарма буряна, грозова голота встала на панів, недарма, значить, віще слово в серцях запалювало гнів
(І. Гончаренко)
;
– Вельможна пані, я не сумніваюся анітрохи, що ви .. давно вже дорозумілися, яке кохання запалила в серці моєму ваша пишна врода
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.
4
.
що, перен.
Виклика́ти появу блиску, сяйва на чому-небудь
.
Місячний промінь повз по долівці, дійшов до голови Малуші.., переповз ще трохи й зупинився на постолах, поясі й у серезях
[сережках],
запаливши в камінцях таємничі зелені вогники
(С. Скляренко)
;
Вечірнє сонце освітило київські гори, відбилося іскристим багаттям у тисячах вікон, запалило золоті бані Софії
(С. Журахович)
;
// 
Спричиняти почервоніння внаслідок хвилювання, сорому і т. ін
.
Кров раптом залляла йому обличчя, навіть лисину запалила
(М. Коцюбинський)
.
5
.
що, розм.
Виклика́ти потемніння шкіри (про сонячне проміння)
.
На всьому півдні України, в степах, де немилосердно пече сонце і “запалює” обличчя, дівчата .. замотуються білою хусткою
(О. Воропай)
.
6
.
тільки док., безос., що.
Пошкодити зерно на стеблі (про посуху, суховії і т. ін.)
.
Допіру по жнивах показалося, що зима буде голодна. Посуха та й посуха. Жита запалило, хліб уродивсь рідкий та безсилий
(М. Коцюбинський)
;
Сухі, пекучі дні стояли перед жнивами .. Хоч би не запалило, не поварило зерна, яке з молочком
(К. Гордієнко)
.
7
.
що, вет., мед.
Виклика́ти запалення якого-небудь органа або частини тіла
.
Корені і плоди переступня отруйні. Вони дуже збуджують і запалюють слизові оболонки шлунка
(з наук.-попул. літ.)
.
(1)
 
Запа́лювати / запали́ти ду́шу (се́рце)
чию (чиє), кому і без дод.
збуджувати в кого-небудь сильні почуття або захоплювати когось
.
Помолившись, і я б заснув... Так думи прокляті Рвуться душу запалити, серце розірвати
(Т. Шевченко)
;
Чорні брови, чорні вуса
[Миколи]
запалили серце молодої дівчини
(І. Нечуй-Левицький)
;
Якась шалена злість засвітила їй очі і запалила серце
(М. Коцюбинський)
;
(2)
 
Хоч запали́
уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін.
А на селі хоч запали – ніде ні душі
(А. Головко)
;
Ходить
[Іван]
по панських фільварках та багацьких маєтках, шукає роботи, а її немає, хоч запали
(С. Чорнобривець)
.