ДЯ́КА
, и, ж.
Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка
. Який Яків, стільки й дяки!
(прислів'я)
;– За мої гроші і горілку купували
[цигани],
і пили: а далі, замість дяки, у вічі насміялись(Г. Квітка-Основ'яненко)
;– О, про воєводу Свенелда ми чули, – сказав кесар Борис. – За такого воєводу дяка тобі, княже
(С. Скляренко)
;//
Слова, що виражають вдячність
.Хто таки вимовляв виразно дяку, у других язик не повертався, і вони дякували поцілунками
(Панас Мирний)
.○
(1)
З дя́кою,
у знач. присл.
– дякуючи
.[
Д. Жуан
:]
– А я жалоби не ношу ніколи, і з дякою запросини приймаю(Леся Українка)
.