ВОГНЯ́НИ́Й
, я́на́, я́не́.
1
. Прикм. до вого́нь 1, 6
. Так і розливається
[блискавка]
огняним морем(Ганна Барвінок)
;Іноді хтось закурить: жевріє в нічній пітьмі вогняна цяточка, то розгораючись, то згасаючи під подувами вітру
(А. Дімаров)
;Стільки перестраждав
[Успенський]
за ці дні, особливо доки південна група не виприснула з вогняного кільця(П. Панч)
;//
Гарячий, пекучий
.Навіть коли ти
[Сонце]
палиш – охоче вливаю в себе вогняний напій і п'янію від нього(М. Коцюбинський)
;І ти промовила мені: “У серці сльози вогняні”
(Т. Масенко)
.2
. перен.
Який має колір вогню, подібний до нього
. З квітки знялась вогняна птиця й пурхнула на дерево
(І. Нечуй-Левицький)
;Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі
(Н. Забіла)
.3
. перен.
Сповнений енергії; запальний, пристрасний
. Прибігає
[хлопець]
, важко диха, Ледве встоїть на ногах... Закричав – і гнів палає В огняних його словах(О. Олесь)
;Ростуть малята не косноязичними
[недорікуватими]
; А вогняними людьми на землі!(А. Малишко)
;М. Лисенко дуже тонко відчував специфіку українського музичного фольклору, іскристу, вогняну пристрасть танців
(з наук. літ.)
.