СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ОРФОГРА́ФІЯ
, ОРТОГРА́ФІЯ, ї, ж., лінгв.
Система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови
.
Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, підпорядковане фонетичному та морфологічному принципам української орфографії, частково пов'язується з традицією написання й поділом іменників на власні та загальні назви
(з навч. літ.)
;
Учні писали деякі слова так, як вимовляли в Ковалівці, порушуючи правила орфографії
(В. Кучер)
;
Л. А. Булаховський мав підстави твердити, що в першій третині XIX ст. російська мова, і ще більшою мірою орфографія, була далеко не повністю унормована
(В. Русанівський)
;
Необхідність правильного відтворення засобами українського правопису нових термінів та цілих терміносистем вимагає визначення набору критеріїв для оперативного і компетентного застосування української ортографії до нової термінології
(з наук. літ.)
;
// 
Написання слів відповідно до таких правил
.
Знаменитий був
[Мокроус]
своїм “інтузіазмом”
[ентузіазмом],
як сам характеризував себе, завжди ігноруючи Кириєнкові поправки в орфографії
(А. Головко)
.