МОВОЗНА́ВЕЦЬ

, вця, ч.

Фахівець із мовознавства; лінгвіст

Творення словника є спільна справа мовознавців, письменників і всієї української культурної громадськості

(Б. Антоненко-Давидович)

;

В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, славетний мовознавець Потебня

(П. Панч)

;

Знаменитий мовознавець не могла терпіти молодого красивого доцента

(Григорій Тютюнник)

;

М. Рильський був не тільки поетом. Це відомий учений – фольклорист, етнограф, мовознавець

(В. Русанівський)