БЛАКИ́ТНИЙ
, а, е.
1
. Небесно-голубого кольору; голубий
. Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає
(Т. Шевченко)
;Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати
(Панас Мирний)
;На ній
[Катрусі]
уже було найкраще її блакитне плаття(М. Хвильовий)
;Блакитним цвітом рясту .. цвіли горби земні
(М. Бажан)
;Блакитне поле з'являлося на всіх відомих українських гербах, які набували загальноукраїнського значення
(із журн.)
; * Образно.
Душно... Вікно одчинити? Ні – тихо Мрії блакитні влетять у вікно
(М. Рильський)
;Небо входить в дім, Блакитним словом колискову пісню творить
(М. Вінграновський)
.2
. Уживається як складова частина біологічних, ботанічних, зоологічних та інших назв
. Найагресивніша велика біла акула. Їй до пари тигрова, блакитна та деякі інші види
(з навч. літ.)
;Згадайте, які чудові пейзажі створюють блакитні ялини
(з газ.)
.