СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОСТО́ЙНИЙ
, а, е.
1
.
чого.
Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний (у 1 знач.)
.
Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно – я не згоджуюсь, бо не достойний того
(Панас Мирний)
;
Хто я такий? Чи зможу бути достойним твого високого дару і того помислу? Може, до кінця й не зможу
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний (у 2 знач.)
.
Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків
(А. Трипільський)
.
3
.
Те саме, що гі́дний 3
.
Достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
[
Лукерія Степанівна
:]
І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде
[люди]
(М. Кропивницький)
;
Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення
(В. Кучер)
.