СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ІНТУБА́ЦІЯ
, ї, ж., вет., мед.
Уведення спеціальної трубки в яку-небудь частину тіла (перев. у гортань, трахею чи бронхи) з лікувальною або діагностичною метою; інтубування
.
У разі гострої недостатності дихання II–III ступенів показана інтубація трахеї та переведення хворого на штучну вентиляцію легень
(з наук. літ.)
;
Селективну інтубацію бронхів використовують в анестезіології при операціях на легенях і бронхах
(з навч. літ.)
;
Багато хірургів негативно ставиться до інтубації тонкої кишки, бо хворі нерідко не витримують тривале перебування трубки в носоглотці
(із журн.)
.