СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГРИ́ЗТИСЯ
, зу́ся, зе́шся; мин. ч. гри́зся, гри́злася, лося; недок.
1
.
Кусати один одного (про тварин)
.
Вітер стукав дверима по покинутих хатах, корови блукали по дворах та гризлись собаки
(М. Коцюбинський)
;
Десь гризлися собаки, а потім одна з них дуже жалібно скавучала
(із журн.)
.
2
.
перен., розм.
Сваритися, сперечатися з ким-небудь, один з одним
.
Явдоха гризлася з Мотрею, не давала їй спокою
(Панас Мирний)
;
Князі гризлися між собою, нападали один на одного, а страждали від цього прості люди
(А. Хижняк)
;
Ми не зі світу мамони й бандитизму, що дорвався до влади; не зі світу сильних, але зажерливих; єдине, що нам треба: не гризтися між собою
(з публіц. літ.)
.
3
.
без дод., розм. ким, чим, перен.
Душевно страждати, журитися, переживати
.
– Бідна, вона десь, певно, гризлася дуже, почувши, що я в шпиталі!
(І. Франко)
;
Ярина всю дорогу гризлася думкою, де вона знайде у Львові пристановище
(П. Панч)
;
Христя хоч і на порі, але Кирило не дуже гризеться нею
(А. Іщук)
.