СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГІ́ДНИЙ
, а, е.
1
.
чого, на що.
Який заслуговує на щось або вартий чого-небудь
.
Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я
[апостол Павло]
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
[
Хоростіль
:]
Хоростіль встає тілько перед такими, що того гідні
(І. Франко)
;
– Усе, що пережито, На спогадання гідне
(А. Малишко)
;
– Різні, подруго, є люди, Гідні шани і огуди, Є без цвіту, є в цвіту
(С. Воскрекасенко)
.
2
.
чого і без дод.
Який відповідає вимогам часу, обставинам; належний
.
Великий князь київський не щодня жону вів, та й не щоразу Русь народжувала такого князя, тому весілля мусило бути гідним його ймена
[ймення]
й величі городу Києвого
(І. Білик)
;
– Несила Нам, о царице, .. гідну подяку тобі уложити
(М. Зеров, пер. з тв. Вергілія)
;
// 
Цілком відповідний у певному випадку; потрібний
.
Він, класний керівник, не знайшов гідної відповіді на зухвалу мову вихованця
(О. Донченко)
.
3
.
Такий, що має високі позитивні якості; достойний
.
– Коби лиш яку гідну та роботящу
[невістку]
Бог навернув, – говорить
[Максимиха]
спроквола
(Н. Кобринська)
;
[
Коренєв
:]
Навчись прощати заради друга,... коли гідний друг, Коли зумів спокутувать провину
(Л. Дмитерко)
;
Озернилось, як колосся, Стало бойове і гідне – Слово наше рідне!
(П. Тичина)
.
4
.
з інфін.
Який здатен на щось
.
[
Дон Жуан
:]
При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до едему!
(Леся Українка)
.
5
.
розм.
Згодний, готовий
.
Вона сказала, що .. гідна на все, щоб йому віддячити
(В. Підмогильний)
;
Я раптом відчула, що я вже не гідна далі тікати від себе
(М. Хвильовий)
.
6
.
діал.
Шановний
.
[
Калеб
:]
Спокійся, гідний вчителю, будь певен, що ми тебе на глум не віддамо молодикам
(Леся Українка)
.