СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВЛА́СНИЙ
, а, е.
1
.
Належний кому-, чому-небудь за правом власності
.
– Велике діло, паничу, власна хата, – казав він, походжаючи по світлиці
(О. Стороженко)
;
Вони йшли по власній землі, але ніби зовсім того й не знали чи не хотіли знати
(І. Багряний)
;
Він посвідки приніс, що відбув Сибір: все відробив. Йому дозволено тут жити – на власній садибі
(В. Барка)
;
Ми із знайомим вирішили організувати, як тепер заведено говорити, власний бізнес
(з газ.)
;
// 
З яким хтось пов'язаний за походженням або народженням; в якому виріс, працює хто-небудь; рідний (у 4 знач.).
Тільки український робітник і селянин має одиноке право управляти своєю власною країною
(В. Винниченко)
;
В дурний океан іде корабель з тобою, що втік від своїх земель. Чи власна земля – холодна й німа?
(О. Влизько)
;
Не могла допустити
[Таїса Юріївна],
щоб у групі всілякі флірти почалися, все ж таки закордон, а не власна земля, і оточення на курорті в основному із капкраїн
(В. Дрозд)
;
Із землею в Україні пов'язувались успіхи й негаразди, важка хліборобська праця й найтяжчі злочини. Праця на власній землі вважалась вершиною людського щастя
(з наук. літ.)
.
2
.
Який стосується окремої особи; свій, особистий
.
Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді
(Леся Українка)
;
Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики
(Остап Вишня)
;
З власного досвіду хлопець знав: якщо мама мовчить, значить, вона сердиться
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Слухайте власну кров, бо кров – це держава. Шануйте кожну травинку, адже трава – це нація, це надія
(Ю. Андрухович)
;
Втрата рідної мови дітьми сприймалася як непоправна шкода своєму власному єству, бо позбавляла можливості етнічно ототожнювати себе з нащадками
(з наук. літ.)
;
Житлом В. Заболотному слугувала неопалювана комірка. Жилося сутужно, на власні приробітки
(із журн.)
.
3
.
спец.
Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого
.
Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто
(М. Зеров)
.