ДЯ́КУВАТИ
, ую, уєш, недок., кому, чому, без дод. і з спол. [S]що[/S].
Висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось
. Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;Хазяїн .. став дякувати Трохимові, що він такий вірний
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;– Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітно з тобою обходяться
(Панас Мирний)
; * У порівн.
Схиливши білу головку, наче дякував
[первоцвіт]
золотому сонечку, що воно першому дало спроможність побачити веселе свято весни...(М. Коцюбинський)
;//
Уживається як слово, яким виражають вдячність за зроблене добро, виявлену увагу
.– Прощайте, дякую! – він
[Соловей]
до Осла озвався(Л. Глібов)
;– Дякую, дядино, я не голодний
(І. Багмут)
;– Дякую, пане Євгене, – втрутилась дикторка, – продовжуємо інформаційний випуск української національної радіостанції
(В. Кожелянко)
.(1)
Дя́кувати Бо́гові (Бо́гу, Го́сподові, Го́сподеві)
– уживається для вираження заспокоєння, відчуття морального полегшення у зв'язку з чим-небудь
.– Годі побиватись, дочко, – каже старий свекор, – дякувати Господові, втихла
[дитина]
(Марко Вовчок)
;[
Груїчева
:]
А що, хіба вона [Любочка]
слаба? [
Олімпіада Іванівна
:]
Та ні, Богу дякувати(Леся Українка)
;[
Пріська
:]
Ось годі, дочко, себе неволити, та давай трохи спочиньмо. Що це ми – найнялися..? У нас, дякувати Богові, пригінчих немає(С. Васильченко)
;(2)
Уклі́нно (зах. фа́йно) дя́кую
– шанобливо-ввічлива форма подяки
.Я вам дуже файно дякую за лист
(В. Стефаник)
;[
Юркевич
:]
Ось візьміть. (Дає йому гроші). [
Носильник
:]
Уклінно дякую(І. Кочерга)
;– Дякую уклінно. – Чак з достоїнством схилив голову і пішов по коридору
(В. Нестайко)
.