◇
(4)
[Аж] дух підніма́ється (підно́ситься) / підня́вся (підні́сся)
чий, у кого і без дод.
–
хто-небудь відчуває в собі силу, упевненість; у кого-небудь зростає віра в себе, в свої можливості
.
Піднімався дух у в'язнів, вони відчували себе людьми, здатними боротися
(А. Хижняк)
;
[
Перший
:]
– А добре репрезентує студент.
[
Другий
:]
– Нагадав часи вікопомного гетьмана, аж дух піднісся
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
відразу, не пам'ятаючи себе; безтямно
.
Було побачать коло мене муху – І вже з усіх боків біжать без духу. Тепер хоч би мене взяли ординці, Я б залишився з горем наодинці
(В. Мисик)
;
Біс (злий дух) всели́вся (посели́вся) <рідко Бісеня́та всели́лися>
Важки́м (недо́брим) ду́хом ди́хати
відповідно до певних вимог, настанов чого-небудь
.
– Батько мій у тій історії повівся достойно? Заболотний не одразу спромігся на відповідь. – В дусі часу, – сказав потім. – Ніяких до нього претензій
(О. Гончар)
;
Полк присягнув на вірність Україні, і це було в дусі подій 90-х років XX століття
(з газ.)
;
Відда́ти / віддава́ти Бо́гу (Бо́гові) ду́шу (дух)
Відда́ти (спусти́ти) / віддава́ти (спуска́ти) [свій] дух
Як до столу покликали, в один дух прибіг
(з переказу)
;
[
Килина
:]
Якби хто перевесла крутив, то я б у дух сю нивку вижала
(Леся Українка)
;
Додава́ти / дода́ти ду́ху
(8)
Дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер)
з кого
–
хто-небудь помер, загинув
.
[
Микита
:]
Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!..
[
Семен
(спокійно):
]
Не хвались!
(М. Кропивницький)
;
Як гепнеться медвідь мій – бух! Тут з нього зараз вийшов дух
(І. Франко)
;
– Я б п'ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив
(А. Хижняк)
;
(9)
Дух займа́ється (забива́ється, затина́ється і т. ін.) / зайня́вся (заби́вся, затну́вся і т. ін.)
в кого, кому і без дод.
–
хто-небудь починає важко дихати від хвилювання, сильного душевного потрясіння і т. ін
.
Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося і дух займався .. – вона починала ходити .. по луці
(Марко Вовчок)
;
Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся
(Панас Мирний)
;
Олеся затрусилась і ледве встояла на ногах .. дух забився; вона .. нічого не бачила перед собою
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Нартал
:]
Ти
[Лацію]
став мені показувати зараз .. красу Італії, багатство Рима, – у мене дух зайнявся
(Леся Українка)
;
(10)
Дух не схитну́вся
чий, у кого
–
хто-небудь не зламався, не втратив упевненості у чомусь
.
Тільки ж мій дух не схитнувсь, не скорився лихій я негоді, Скупчив всі сили свої – перетерпіти біду
(М. Зеров)
;
(11)
Дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в)
чий, у кого і без дод.
–
хто-небудь втрачає бадьорість, віру в себе, в свої сили
.
Бив грім, натискала буря, валилося десь поблизу двадцять п'ять смерек відразу – і падав дух чоловіка в навалі вічностей .. і всесильностей сил
(Г. Хоткевич)
;
Його
[Наполеона]
дуже хвилювало останній час, що армія поволі танула, що великі втрати живою силою, занепадав дух
(П. Кочура)
;
Дух спусти́ти <заст. Пусти́тися ду́ху>
(12)
Дух у п'я́ти залі́з (ввійшо́в)
чий, у кого
–
хто-небудь надзвичайно перелякався від чогось
.
– Як піймав мене
[постоялець]
в лабети, як придавив, то в мене й дух у п'яти заліз!
(Панас Мирний)
;
Глядів
[панотчик]
тривожно та несміло, обличчя зблідло, побіліло, Мов весь уйшов
[ввійшов]
аж в п'яти дух
(І. Франко)
;
Занепада́ти (па́дати) / занепа́сти (упа́сти) ду́хом
з максимальним напруженням
.
Латин зрадливий п'є сивуху, А ми б'ємось зо всього духу
(І. Котляревський)
;
[І] ду́ху не зали́ши́ться (не ли́шиться)
І ду́ху нема́ (нема́є, не було́, не чу́ти і т. ін.)
(14)
Їде́н дух
з ким, діал.
–
– Якщо загинеш, буду я вдовою. Чи й ти, не знаю, любиш так мене. А я вже, Грицю, їден дух з тобою, хай ми вже й тілом будемо одне
(Л. Костенко)
;
Ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих)
Набира́тися / набра́тися ду́ху
Він ухопив Андрія за руку, і вони на весь дух помчали назад у двір
(Д. Бедзик)
;
Яка то була втіха вибратись на самісіньку маківку пагорба.., всістись на свого самоката і – гайда .. на весь дух донизу
(М. Стельмах)
;
Я засвоїв стару мудрість: якщо жінка не в дусі.., то тоді краще мовчати
(з переказу)
;
– А що ж твій начальник? – Та сильно не в дусі, Бо справи прийнять довелося бабусі!
(С. Олійник)
;
– Жаль.., що наша Марися Павлівна сьогодні чомусь не в дусі
(О. Гончар)
;
Не вистача́є (не стає́) / не ви́стачить (не ста́не) ду́ху
Не перево́дити / не перевести́ ду́ху (дух, по́диху, по́дих)
Не перево́дячи / не переві́вши ду́ху (дух, по́диху, по́дих)
Не так (не тим ду́хом) ди́хати
Не терпі́ти [на́віть] слі́ду (ду́ху)
Ні (а́ні) слу́ху ні (а́ні) ду́ху (рідко ні ві́сті)
(17)
Ні (і) ду́ху (заст. ні ду́ха) [живо́го],
–
абсолютно, зовсім нікого
.
В хаті – ні духу живого
(А. Свидницький)
;
Сумно тут усюди, так пусто, так глухо, У цілому замку немає ні духа
(Леся Українка)
;
Крім мене – ні духу. Часом нагляне учителька
(С. Васильченко)
;
На полі ні живого духу, лише де-не-де появиться смілива птиця, пролетить над полем
(Я. Качура)
;
Ми як ішли зимою по Україні, зайдемо, бувало, в село – нема ні духу. Все спалено, все розбите
(О. Гончар)
;
[Ні (і)] сном ні (і) ду́хом
Нутро́м (се́рцем, душе́ю, рідко ду́хом) чу́ти (відчува́ти) / відчу́ти
(18)
Одни́м (єди́ним, за одни́м) ду́хом
:
а)
відразу, без затримки
.
Він аж задихався, наговоривши стілько
[стільки]
одним духом
(І. Франко)
;
Прибігши додому, він
[співробітник газети]
зараз же написав одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики
(В. Самійленко)
;
Гонта .. за одним духом викрикував свою ролю
[роль],
котру знав, як Отченаш
(В. Винниченко)
;
б)
не переводячи подиху, залпом
.
Рішуче й швидко налив собі
[Прохор]
повну склянку .. і єдиним духом випив до дна
(А. Шиян)
;
в)
(зі сл.
бігти
,
побігти
і т. ін.)
дуже швидко, миттю
.
Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села
(Леся Українка)
;
Лише двадцять кілометрів! Господи! Якщо б добре побігти, то можна б за пару годин і добігти, одним духом
(І. Багряний)
;
Недавно, здається, був
[Твердохліб]
молодий та кучерявий.., пиряв мішки, одним духом злітав на коня і не знав .. утоми
(І. Цюпа)
;
Гармаші, вправні, дебелі хлопці, одним духом викинули німецьку зенітку з кругляка й поставили на її місце свою
(О. Гончар)
;
(19)
Одного́ ду́ху
з ким і без дод.
–
однаковий поглядами, переконаннями і т. ін
.
Я знаю... Одного ми духу, і мати усім нам – блакить. Та розуму серце не слуха
(В. Сосюра)
;
Перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих)
Піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху)
Підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) дух
Підно́ситися (здійма́тися) / піднести́ся (здійня́тися) ду́хом
Поприта́ювати [в собі́] дух
Пройти́ як дух крізь па́льці
Скі́льки ду́ху ви́стачить
Скі́льки [(що) є (було́)] ду́ху
Скріпля́ти / скріпи́ти дух (си́ли)
Тамува́ти (таї́ти, зата́ювати, затамо́вувати і т. ін.) [N]/[/N] затамува́ти (затаї́ти, зачаї́ти, рідше притаї́ти і т. ін.) по́дих (ди́хання, ві́ддих, дух і т. ін.)
(20)
У цьо́му (тако́му) [ж] ду́сі:
Третій тиждень небо в завірюсі Падає на землю степову. І під небом цим, у цьому ж дусі Третій тиждень, Любко, я живу
(Л. Первомайський)
;
У такому ж дусі проходили всі їхні вправи з фехтування
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
б)
такий самий або подібний
.
– Гей, Шевченко! Марш до канцелярії! .. Бігом! – Такі виклики взагалі не віщували нічого доброго: або гауптвахту, або позачерговий наряд, або ще щось в такому ж дусі
(З. Тулуб)
;
– Що вчинене зло з закономірністю бумеранга має до лиходійника повернутись, то це, я гадаю, й наука з часом пояснить... Невідомі ще якісь біоструми відкриє чи щось у цьому дусі
(О. Гончар)
;
Чим (яки́м ду́хом) ди́хає (ди́ше)
Чим (яки́м ду́хом) па́хне
(21)
Щоб і дух не пах (не смерді́в)
чий, кого, зневажл.
–
уживається для вираження настійної вимоги до кого-небудь піти звідкись, перестати бувати десь
.
– Швандюру .. вижени із села, щоб його і дух тут не пах
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Геть з мого двора, щоб і твій дух не смердів! – крикнула Онися до Прокопа
(І. Нечуй-Левицький)
;
Що ма́є (ма́єш, є, було́ і т. ін.) си́ли (сил, ду́ху)
(22)
[Як (мов, ні́би і т. ін.)[N]][/N] на духу́,
зі сл.
розповідати
,
говорити
і т. ін.
–
щиро, відверто, нічого не приховуючи
.
Ото, думаю я, піду ж я, одговіюсь та розкажу на духу попові про ті чари
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Ласкавий наш Аркадій Валеріанович говорив із нами, люди добрі, наче на духу
(М. Стельмах)
;
Тарас вагався довго з відповіддю і все ж признався мов на духу: – Ні. Я не схибив
(Василь Шевчук)
;
– Та ви їжте, поправляйте своє городське здоров'я, а я вам усю історію переповім як на духу
(А. Крижанівський)
.