СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
МУ́СИТИ
, заст., діал. МУ́СІТИ, му́шу, му́сиш, недок., з інфін.
1
.
Уживається як член складеного присудка у знач.
повинен
,
повинна
,
повинне
,
повинні
(робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.)
.
Мусіла
[Параска]
свій гріх у церкві спокутувати
(Сл. Б. Грінченка)
;
– Тепер така пора, що людина мусить людині помагати
(І. Франко)
;
– Йдуть татари на Умань, і мусю
[мушу]
я те місто заступити, щоб на Чигирин татарів не пустити
(А. Кащенко)
;
– А ти чий, такий чемний? – Я Івана Петрового, але мама мали дитину та й слабі, а я мусю
[мушу]
нести обід, а мене пси кусають, а ви ще б'єте
(В. Стефаник)
;
Один
[посланець]
мусив дійти, бо не було би цілої тієї історії. А може, Мазепа переловив їх доноси
(Б. Лепкий)
;
Знов поллється кров, знов нещасний робочий люд буде мусіти приносити в жертву своє життя
(В. Винниченко)
;
– Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон школи мусить синіти море
(Ю. Яновський)
;
– Я мушу подзвонити сьогодні ввечері до директора, – зробив він несміливу спробу, аж заплющивши очі
(С. Андрухович)
;
// 
Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним
.
Буває щастя скрізь поганцям, А добрий мусить пропадать
(І. Котляревський)
;
Прибій .. заливав прибережну дорогу і підбирався до мішків з сіллю. Татари мусили відступити назад, щоб не замочити капців
(М. Коцюбинський)
;
Галина спочатку рішуче відмовилася від чаю, але господар так гостинно припрошував її, що, кінець кінцем, мусила погодитись
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Настануть жнива, загадає хазяїн, і мусиш іти, а своє, як знаєш, хоч і вночі збирай
(І. Цюпа)
;
До минулого звертаються, коли несила жити сучасним i коли мусиш починати з того, на чому тебе вихопило iз колiї
(Р. Андріяшик)
.
2
.
діал.
Могти
.
Полюбила козаченька, не мушу забути
(Сл. Б. Грінченка)
.
(1)
 
Му́сить бу́ти,
у знач. вставн. сл.
напевне
.
Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі
(Т. Шевченко)
.