МОСКА́ЛЬ
, я́, ч.
1
. заст.
Вояк, солдат російської царської армії
. По вулицях сновигають солдати та пани, лаються якісь москалі
(Б. Грінченко)
;У селі Покровському люди згадують, що коли москалі оточили Січ, то козаки закопали свої скарби в Базавлузі
(А. Кащенко)
;Нема нікого, тільки москалі на варті
(М. Коцюбинський)
;Не було ні хвилини, щоб Яків не допікав матері, чого вона вдруге заміж пішла й нащо вона його в москалі запроторила
(Грицько Григоренко)
;Цілі села оточували москалями, собаці не можна проскочить, а Хома Прядка переодягнеться собі за пана, розляжеться в кареті й гайда просто на військо
(В. Винниченко)
.2
. розм.
Неофіційна, побутова назва росіянина
. Він усміхнувся і сказав, що українець .. Москалів вона знає, але українців ні, хоч знає, що вони мають прекрасні пісні
(О. Кобилянська)
;– А так, ішов разом з нами, бавився, в карти грав, а на старість таки показав московську душу. Москаль москалем
(В. Стефаник)
;Знаменита вона
[пісня]
тим, що її тут співають усі і кожен по-своєму – українці, москалі, білоруси і навіть тунгузи(І. Багряний)
.