ЗНЕЛЮ́ДНЕННЯ
, я, с.
Дія за знач. знелю́днити і стан за знач. знелю́дніти.
Коли радянсько-німецький фронт почав неухильно відкочуватися на Захід, гітлерівці вдалися до ще одного засобу знелюднення українських земель – примусової евакуації населення з територій, які залишали
(з наук. літ.)
;Знелюднення села було лише найнаочнішим виявом загальної екологічної катастрофи, яку тягла за собою урбанізація
(з навч. літ.)
;Село – колиска українства. Його знелюднення загрожує втратою національної ідентичності
(з газ.)
;Миродайне усамітнення у В. Свідзинського – це інтуїтивне протистояння “відчуженню” людини, знелюдненню її, спроба повернути її природну універсальність і цілісність
(з навч. літ.)
.