П'ЯТІ́РКО

, невідм., числ. кільк., збірн., розм.

Те саме, що п'я́теро.

[

Химка

Після батька ми зосталися невеличкими; а нас було п'ятірко

(Панас Мирний)

;

Через плече Свиридові почепили торбу, куди вліз кусень хліба, дві цибулини, сіль, п'ятірко варених картоплин

(Ю. Яновський)

;

Ген за річкою на галявину вийшли табунцем дикі кози. Так, дикі кози. П'ятірко їх

(І. Багряний)