СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
АБСОЛЮ́ТНИЙ
, а, е.
1
.
Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний
.
Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними
(із журн.)
;
// 
у знач. ім. абсолю́тне
, ного,
с.
Те, що є безвідносним, не пов'язаним з чим-небудь
.
Постійність і змінність у мові є однією з форм вияву універсальної діалектичної взаємодії абсолютного і відносного
(з наук. літ.)
.
2
.
Цілковитий, повний
.
Тут по цілих днях можеш бути в абсолютній самоті, серед природи
(М. Коцюбинський)
;
Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія
(Ю. Яновський)
;
Франко високо цінив Стефаника як майстра новел і відзначав, що Стефаник – абсолютний володар форми
(з навч. літ.)
;
// 
Необмежений
.
Думає
[князь-мурин]
про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером
(Леся Українка)
.