СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПРИГОЛУ́БИТИ
ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док.
1
.
кого і без прям. дод.
Проявляючи ніжність, ласку, пестити (у 1 знач.) кого-небудь; голубити (у 1 знач.)
.
Тільки й знає
[Левко],
що приголублює свою Ївгу
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Іван радісно обнімає її
[дочку],
приголублює
(О. Левада)
;
[
Наталка
:]
До кого я пригорнуся і хто приголубить? Коли тепер того нема, який мене любить
(І. Котляревський)
;
Отець превелебний .. не проминув нагоди приголубити вдовицю
(М. Ю. Тарновський)
;
Кілька літ був
[Данило]
підпасичем, робив усе, що наказували .. Всі знали, що сирота, – хто приголубить, а хто і скривдить
(Ю. Покальчук)
;
* Образно.
Олена побачила на Севериновій кубанці дірочку, з якої визирала вата .. – Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? – запитала насмішкувато
(Григорій Тютюнник)
;
– Ти хто такий сам, звідки? Бачу, ласкавий пане, тебе вовки приголубили...
(А. Кокотюха)
;
// 
чим.
Пестити словом, поглядом і т. ін.
Він нас ніколи не жалував, сам п'є, гуляє, а нас і словом не приголубить
(Ганна Барвінок)
;
Приголубила
[Уляна Григорівна]
синів, що сиділи навпроти неї, люблячим материнським поглядом
(С. Добровольський)
;
* Образно.
Пісня зігріває людину, приголублює ніжністю
(з газ.)
;
// 
кого, що, у сполуч. зі сл.
до себе
,
до серця
.
Пригортати, притискувати до себе кого-, що-небудь
.
– Лягай тепер спати, Сидорко, я тебе збуджу, .. – умовляла Одарка, приголублюючи до себе сонного брата
(Л. Яновська)
;
[
Елеазар
:]
Коли я під ногами знайду хоч листок, я до серця його приголублю
(Леся Українка)
;
// 
кого і без прям. дод., перен.
Давати захист, притулок, виявляти увагу, піклування і т. ін.
– Я дуже боявся за вас, Гергардт, вони вас уже почали приголублювати. Я думав, ви теж продастеся за дрібниці, одержані з видавництва
(В. Собко)
;
Я почувався в череві ночі досить затишно, темінь накрила мене чорною киреєю, приголубила
(Ю. Мушкетик)
;
– Вночі .. зірку свою шукай, вона до тебе безпремінно озветься, перед тобою стане, приголубить, і тривогу їй свою розкажи
(В. Лис)
;
// 
кого, що, перен.
Доглядати (у 1 знач.) кого-, що-небудь
.
– Даруй же, Боже, нам і нашим дітям вік довгий та щасливий, щоб ти, моя доню, .. приголубила мою старість
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Лежи брате! Хай тобі буде земля пухом! Лежи спокійно, не хвилюйся! Твої осиротілі бички по-братському приголублю. Найду в загороді і їм затишний куток!
(О. Ковінька)
.
2
.
що, розм.
Випивати (у 2 знач.) алкогольний напій; пригублювати (у 1 знач.)
.
Панство з насолодою милувалося мерехтливим відблиском янтарю й червоного, як кров, шартрезу в кришталевих чарках, приголублювало його до вуст
(М. Лазорський)
;
Зачиниться
[Северин]
у своїй кімнатці .. і приголублює пляшку
(С. Процюк)
.