ПРИГО́ЄНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до приго́їти.

Найпекучіші, пригоєні буденними клопотами болі разом тепер ожили, защеміли

(О. Гончар)

;

* Образно.

Стою перед ним

[прямокутником білого полотна]

.. Він – ніщо. Він навіть не тінь безсила. У ньому, як на хресті, надія заціпеніла, Присохла, мов хирий плід, мов язва пригоєна тіла

(М. Бажан)

у знач. прикм.

Який пригоївся.

Великий князь ходив усі ті дні, мов покараний. Він потроху почав був забувати про ті чорні дні, тепер же Соболь знову роз'ятрив його пригоєну рану

(І. Білик)