ПРИБА́ВИТИ

див.

прибавля́ти

ПРИБАВЛЯ́ТИ

, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм.

що і без прям. дод.

Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін

– Волики веселенько в плузі ремиґають, а я дурня свого в спину поштовхую, да так і прибавляю і прибавляю оранки

(Ганна Барвінок)

;

Жига клав рівно колер

[колір]

на лик святого, витончуючи його по краях. А відтак прибавляв білил, де скільки просилося

(М. Дочинець)

;

У башт прибавили

[троянці]

запори І на валу всі залягли

(І. Котляревський)

;

– А нам тепер жалування прибавили, – процідила

[вчителька]

крізь зуби

(А. Тесленко)

;

Збільшувати, посилювати, продовжувати і т. ін. що-небудь

Щастя розуму прибавляє, а біда і той, що є, віднімає

(приказка)

;

Пан Долинський ішов слідом, а коли вона помічала переслідника

[переслідувача],

прибавляла ходи

(Валерій Шевчук)

;

– Най їм Бог здоров'є

[здоров'я]

посилає та розуму прибавляє

(Г. Тарасюк)

;

[

Маруся

Зменши, Боже, денька, Що я молоденька. Прибав, Боже, ночі На мої карі очі...

(С. Васильченко)

;

Небезпека прибавила старiй енергiї

(Р. Андріяшик)

;

Помилково або навмисно перебільшувати (звичайно вік)

Я не такий старий, як пишете у листі. Ви прибавили мені літ 15 зайвих

(М. Коцюбинський)

;

– Скільки вам літ? – Двадцать

[двадцять]

три. – Хіба? Не прибавили?

(В. Винниченко)

що і без прям. дод.

Говорити або писати на додаток до чого-небудь сказаного чи написаного

Френсіс Бекон зазначав: “Лише ту філософію назву істинною, яка найбільш вірно передає голос самого світу та написана немовби під диктування світу, не прибавляючи чого б то не було від себе, а лише повторюючи та відображаючи”

(з наук. літ.)

;

Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало І як покійник

[Вергілій]

написав; Я може що-небудь прибавлю, Переміню і що оставлю, Писну – як од старих чував

(І. Котляревський)

;

Говорити зайве, перебільшуючи що-небудь; прибріхувати

[

Аврам

Явдоха, аби нашкодить свойому

[своєму]

ворогові Хвильці, зараз прибавить вдесятеро і розкаже пані

(І. Карпенко-Карий)

що, рідко.

Те саме, що додава́ти 4

Бувало, якийсь проворний ятошник

[яточник]

швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься з-за материної спідниці: – Дядьку, то нащо зайве прибавляти? .. І тоді “дядькові” доводилось ще раз вести рахунок і під сміх людей признаватися, що таки збився з лічби

(М. Стельмах)

;

Якщо до обох частин рівняння прибавити (або відняти від обох частин) одне й те саме число, то рівняння не зміниться

(з навч. літ.)

(1)

Прибавля́ти / приба́вити вітри́л

–

збільшувати швидкість руху судна, піднімаючи вітрила

Він

[Ф. Ф. Ушаков]

вирішив випередити турків, наказавши прибавити вітрил

(С. Добровольський)

;

(2)

Прибавля́ти / приба́вити в ті́лі

–

ставати товстішим; гладшати

Отак вигулювалися за літо телята, набиралися сили бики, прибавляли в тілі корови

(П. Загребельний)

;

(3)

Прибавля́ти / приба́вити ро́сту

–

збільшуватися в розмірі

Недоїмка йде та й росту прибавля

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Приско́рювати (прибавля́ти, приспі́шувати, приспіша́ти, набавля́ти, наддава́ти і т. ін.) / приско́рити (приба́вити, приспіши́ти, наба́вити, надда́ти і т. ін.) крок (кро́ки, рідше кро́ку, хо́ду, ходи́, хід)

див.

приско́рювати

◇

Надава́ти (дава́ти, прибавля́ти) / нада́ти (да́ти, приба́вити) га́зу <Натиска́ти / нати́снути на газ>

див.

надава́ти