Прощайте! Зичу всім у літо увійти, Як входить корабель у гавань, до мети: Спокійно, в пречутті блаженної дрімоти

У грудях їх мов криця, загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві й нікому буде їх поховати

Мені спотворила життя Злочинна чарівниця; Але я маю пречуття, Що верне всю красу життя Мені одна зірниця

Нас у Дубинку вивели дороги На перепуття розуму й чуття, І блисками палали пречуття У погляді твоїм, заледве строгім