ПРЕЧУДНИ́Й
, а́, е́, також у сполуч. зі сл. [S]чудний[/S], розм.
Дуже чудний
. Каже
[П. Вартовий],
що українські націонали-народолюбці мусять “сприяти усяким легальним заходам одмінити” той режим. Пречудне се “сприяти”, а надто після докорів автора українофілам і радикалам за боязкість(М. Драгоманов)
;[
Маня
(між тим ухопила газету і погляділа):]
Його портрет .. А збоку замість біографії, адіть, яка нотатка, – пречудна нотатка, слухайте!(І. Франко)
;Був він
[сон]
чудний-пречудний: приснилося їй, що саме цей Олексій переступив її порога з рябенькою курочкою під пахвою, і рябенька курочка привітно поквоктувала(Валерій Шевчук)
.