ПРЕЧУ́ДНИЙ

, а, е, розм.

Те саме, що пречудо́вий.

Заповідалася пречудна літня днина. Сонце вже високо піднялося та стало добре припікати

(А. Чайковський)

;

З пильною цікавістю звернув

[Стефан]

назад на неї погляд та на її пречудні, тепер супокійні очі

(О. Кобилянська)

;

Боже, які то численні діла Твої мудрі, Повна земля Твоїх творив пречудних!

(В. Багірова)